“Гроші ходять за пацієнтом” – головне гасло медичної реформи, яке українці почули у 2017 році. Тоді, за президентства Петра Порошенка, команда Міністерства охорони здоров’я на чолі з Уляною Супрун розпочала реформу, що мала кардинально змінити підхід до фінансування всієї галузі.

За новою моделлю пацієнт отримав право вільно обирати лікаря, якому довіряє своє здоров’я. Після підписання декларації держава зобов’язувалася оплачувати медичні послуги в межах Програми медичних гарантій. Таким чином, фінансування мало бути прив’язане не до будівлі лікарні чи кількості ліжок, а безпосередньо до людини та наданої їй медичної допомоги.

Але для функціонування цієї моделі був необхідний надійний цифровий інструмент, здатний обліковувати пацієнтів, лікарів, декларації та надані послуги. Тим самим інструментом стала електронна система охорони здоров’я – ЕСОЗ або інакше кажучи Єздоров’я

Архітектурно Єздоров’я побудована за дворівневою моделлю. На першому рівні медичні заклади працюють через приватні або комунальні медичні інформаційні системи (МІС). На другому – дані з МІС передаються до центральної бази даних, яка містить державні реєстри та забезпечує обмін інформацією між ними, МІС та іншими суміжними ресурсами.

На папері ця модель мала зробити медицину прозорою, а розподіл державних коштів – адресним і контрольованим. Проте вже на перших етапах її роботи виникли серйозні сумніви щодо достовірності даних у системі.

Показовим прикладом став Ірпінь. У квітні 2019 року Національна служба здоров’я України перевірила 16 703 декларації, внесені до електронної системи. Причиною став сигнал від законного представника дитини, який під час спроби оформити декларацію виявив, що вона вже існує в іншому медзакладі. За результатами перевірки понад 60% перевірених документів (10 244 декларації) визнали такими, що були подані з порушеннями: частина з них не була роздрукована із системи, а на багатьох був відсутній підпис пацієнта.

Схожа історія сталася роком раніше в Калуші. Там лише за 15 днів до електронної системи внесли близько 44 тисяч декларацій. За підрахунками НСЗУ, це означало внесення однієї декларації приблизно кожні 40 секунд цілодобово. Така аномалія стала підставою для перевірки, виявлення численних порушень та призупинення виплат медзакладу.

Ці випадки наочно продемонстрували: дані в системі Єздоров’я – це не просто статистика. Вони безпосередньо формують обсяги державного фінансування. Якщо декларація визнається недійсною, це неминуче тягне за собою перерахунок коштів, які надавач послуг отримав або мав отримати від держави.

Але Калуш та Ірпінь виявилися лише “верхівкою айсберга”.

У 2019 році НСЗУ провела масштабну верифікацію даних по всій країні. За даними спільного огляду ВООЗ та Світового банку, у системі було виявлено понад 500 тисяч дубльованих декларацій, 283 тисячі декларацій, укладених щодо померлих осіб, та 61 тисячу записів про пацієнтів, яких не існувало в природі. Загалом скасували 825 тисяч декларацій – це близько 3% від усіх підписаних на той момент. Бюджети багатьох надавачів первинної медичної допомоги довелося терміново переглядати.

Проблема перестала бути локальною помилкою окремих лікарів — йшлося про сотні тисяч записів у державній цифровій системі, які прямо впливали на розподіл бюджетних мільярдів.

Системний характер цієї кризи підтвердив аудит Рахункової палати, проведений у 2021 році.

Аудитори з’ясували, що у 2018–2020 роках НСЗУ отримала на функціонування Єздоров’я лише 23,7% коштів від визначеної потреби, що критично обмежило розвиток системи та впровадження нових захисних компонентів.

Проте проблема полягала не лише у браку фінансування. Рахункова палата встановила, що центральна база даних ЕСОЗ або простіше Єздоров’я  на той момент не мала належної електронної взаємодії з більшістю інших державних інформаційних систем. Окрім того, дані в МІС надавачів медичної допомоги часто розходилися з інформацією системи Єздоров’я  – зокрема щодо кількості діючих декларацій та реального штату медичних працівників.

Згідно з Порядком функціонування ЕСОЗ, система мала бути інтегрована з Єдиним державним демографічним реєстром, Державним реєстром актів цивільного стану (ДРАЦС), Державним реєстром фізичних осіб – платників податків, ресурсами Мінсоцполітики, МВС, Державним реєстром лікарських засобів та іншими ресурсами. 

Проте аудит 2021 року зафіксував: ЕСОЗ повноцінно взаємодіяла лише з ЄДР (реєстром юридичних осіб та ФОП) і лише частково (з жовтня 2020 року) – з реєстром ДРАЦС у частині реєстрації народження.

Для системи, яка є основою фінансових розрахунків держави, це виявилося критичним місцем. Коли дані в різних реєстрах не збігаються, постає фундаментальне питання: на основі яких саме записів проводяться виплати і хто відповідає за їхню достовірність?

Чи змінилося за роки?

Звіт Рахункової палати за 2023 рік засвідчив: проблема нікуди не зникла. Станом на той момент система Єздоров’я забезпечувала інформаційний обмін лише з трьома із дев’яти передбачених державних ресурсів.

Цю прогалину Національне агентство з питань запобігання корупції  прямо класифікувало як системний корупційний ризик. У НАЗК наголосили: відсутність інтеграції Єздоров’я з іншими реєстрами створює підґрунтя для зловживань під час нарахування виплат по тимчасовій непрацездатності, проведення обов’язкових медоглядів та встановлення груп інвалідності.

Серед типових схем, які процвітають через ці цифрові прогалини:торгівля фіктивними довідками про проходження медичних оглядів; корупція у МСЕК, яку в НАЗК відкрито називають “біржею інвалідності” та “інвалідністю під ключ” (коли за хабар оформлюється весь пакет документів, включно зі штучними записами в ЕСОЗ), фальсифікація лікарняних листків.

По суті, “єЗдоров’я” перетворилася на зручну цифрову “ширму” для системної корупції в МСЕК та ВЛК. Оскільки в системі досі відсутні інтелектуальні алгоритми виявлення аномалій, вона “сліпо” та беззастережно приймає будь-які внесені дані. Якщо уповноважений лікар вирішить внести десяток фейкових стаціонарних лікувань, вигаданих процедур чи заднім числом “намалювати” складні діагнози здоровому ухилянту, система не видасть жодного попередження про аномальну активність. “єЗдоров’я” легітимізує хабарі у цифровому форматі, надаючи злочинним схемам вигляду офіційної та підтвердженої державою медичної історії. 

Наразі система “не бачить” у реальному часі дані ДРАЦС чи інших реєстрів, у ній продовжують “жити” померлі пацієнти та плодитися дублікати.

Але якщо для держави Єздоров’я – це передусім інструмент фінансового та антикорупційного контролю, то виникає логічне запитання: а чи стала ця система зручною та надійною для самих пацієнтів?

З одного боку, цифровізація спростила базові кроки: з’явилася можливість записатися до лікаря онлайн, отримати електронний рецепт чи направлення без черг у реєстратурі. Проте реальна практика взаємодії пересічного українця з ЕСОЗ виявила нові бар’єри.

У 2023 році країною прокотилася хвиля публічних скандалів, коли громадяни почали масово виявляти у своїх особистих кабінетах Helsi записи про візити, яких вони ніколи не здійснювали. Пацієнти з подивом дізнавалися, що вони “проходили” огляди у вузьких спеціалістів, флюорографію чи навіть складні маніпуляції в містах, де вони жодного разу не були.

Офіційні особи пояснювали це технічними помилками лікарів або спробами окремих заклади “виконати план” для отримання коштів від НСЗУ. Проте для пацієнта це означає не лише ризик витоку чи спотворення приватних даних, а й компрометацію всієї його медичної історії, де з’являються вигадані діагнози та процедури.

Кіберстійкість на словах: Єздоров’я тримається на обіцянках, а не на захисті 

Питання довіри до Єздоров’я має ще один вимір, і він тривожніший, ніж просто “неточні дані” – чи можна цю систему зламати ззовні, і чи держава насправді контролює ситуацію, а не просто заспокоює громадськість. За словами тодішньої заступниці міністра охорони здоров’я з питань цифрового розвитку Марії Карчевич, кібератаки на ЕСОЗ відбуваються постійно, і за день їх може бути й сотні – тобто система, у якій зберігаються медичні дані десятків мільйонів українців, перебуває під безперервним обстрілом, а не в теоретичній “зоні ризику”.

 І цей ризик уже матеріалізувався: у 2024 році МОЗ офіційно визнало, що через кібератаку з боку РФ у користувачів Єздоров’я виникали затримки під час дій, що потребують інтеграції з реєстрами Мін’юсту – тож теза про те, що “все стабільно й захищено”, розходиться з фактом реального збою функціоналу через ворожу атаку. 

Офіційна риторика МОЗ звучить заспокійливо: понад 10 рівнів захисту, роздільне зберігання медичних і персональних даних, сертифікація КСЗІ ще у 2022 році, і бадьоре запевнення Карчевич, що “не було масштабних збоїв, які вже були у великих приватних гігантів в країні” – формулювання, зручне для будь-якого моменту, доки збою справді не станеться. Але тут-таки, у тому самому інтерв’ю, чиновниця сама зізнається у слабкому місці, яке перекреслює цю заспокійливу картину: найвразливіші точки – не центральна база, а периферія, приватні медичні інформаційні системи (МІС), через які, власне, і працює вся мережа медзакладів країни. 

І доказ цього – не гіпотетичний: МОЗ уже відключило 13 медичних інформаційних систем через порушення безпекових вимог. Тринадцять систем, які мали доступ до чутливих медичних даних українців, працювали з проломами в захисті достатньо довго, щоб це стало помітно й вимагало примусового відключення. Скільки часу вони встигли “протікати” до того, як держава це виявила? Скільки записів про діагнози, рецепти, звернення до лікарів пройшло через ці дірки в захисті, перш ніж хтось натиснув на гальма? На ці запитання МОЗ відповіді не дає – натомість пропонує вірити у цифру “10 рівнів захисту”, яка, судячи з практики, на локальному рівні виявляється радше побажанням, ніж реальністю. 

Ідея реформи передбачала простий і чесний принцип: “гроші ходять за пацієнтом”. Але для того, щоб він працював, держава повинна точно знати, хто є пацієнтом, яку допомогу він отримав і чи мала ця допомога місце в реальності.

Якщо цифрова система не здатна вчасно звірити дані з іншими реєстрами, а всередині неї продовжують плодитися «фантомні» візити, неіснуючі пацієнти та дублікати, проблема перестає бути суто технічною. Постає фундаментальне питання про якість IT-архітектури ЕСОЗ та відповідальність тих, хто мав забезпечити цілісність, достовірність даних і належний контроль за системою, через яку розподіляються десятки мільярдів гривень платників податків.

Цифровий абсурд «єЗдоров’я»: 11 мільйонів українців “повісили” поза системою 

Третина бази даних – під питанням, а розплачується пацієнт

Здавалося б, за роки публічних аудитів і гучних обіцянок держава мала навести лад у власній базі даних. Але станом на 2026 рік – майже десять років після запуску Єздоров’я – виявляється, що проблема недостовірних записів не зникла, вона просто перевдяглася в новий цифровий костюм.

НСЗУ звітує : в ЕСОЗ ( Єздоров’я) триває автоматична верифікація паспортних даних пацієнтів через Єдиний державний демографічний реєстр. Із загальної маси записів успішну перевірку пройшли близько 18 млн. Але одразу постає питання: а що з іншими? Відповідь невтішна – майже 11 млн записів досі мають статус “Потребує верифікації”, а ще 544 тисячі отримали: “Неуспішна верифікація”. Простими словами: майже третина всієї бази даних пацієнтів, на основі якої держава роками рахує мільярди гривень медичних гарантій,- досі не підтверджена.

До речі, з 1 травня 2026 року результати цієї верифікації напряму впливають на оплату медичних послуг. Тобто держава, яка сама роками не могла навести лад у власному реєстрі – той самий реєстр, у якому аудитори Рахункової палати ще у 2021 та повторно у 2023 роках фіксували неповну інтеграцію з держреєстрами, – тепер перекладає цю відповідальність на плечі звичайного пацієнта. Не лікаря, який вносив дані. Не системи, яка роками не звірялася з ДРАЦС. А людини, яка може дізнатися, що її запис “неуспішний”, лише тоді, коли їй чи медзакладу не заплатять за надану допомогу.

Виходить абсурдна логічна петля: держава будувала Єздоров’я, щоб реалізувати принцип “гроші ходять за пацієнтом”. Але на практиці, коли цифрова інфраструктура, від якої залежить цей механізм, дає збій або виявляється недопрацьованою, пацієнт не отримує належної послуги – і саме йому доводиться з’ясовувати, де стався збій і хто має його виправити.