Дрони на фронті вже давно перетворилися з «очей» підрозділу на гігантську фабрику даних. Щодня тисячі безпілотників знімають терабайти відео, які потрібно миттєво зшити в єдину карту, оцінити та перетворити на рішення для бою. Саме на цьому стику штучного інтелекту та military-tech працює компанія Farsight Vision. Проте за гучними заявами про «відсутність аналогів» ховається значно складніша реальність: від жорсткої конкуренції з державними системами до гострих питань юрисдикції військових даних.

Розбираємося, як влаштований цей бізнес, чому компанія публічно нарікає на законодавство і які ризики криються за хмарними рішеннями на війні.

«Єдині у світі»? Що каже ринок

У серпні 2026 року співзасновниця Farsight Vision Вікторія Яремчук у спілкуванні з журналістами заявила: прямих конкурентів у світі компанія не має. Теза про “унікальне ПЗ” швидко підхопили профільні медіа. Проте аналіз військово-технічного ринку демонструє іншу картину.

Головний і найпотужніший конкурент Farsight Vision – державна система DELTA. Лише за один місяць військові завантажили туди понад 1 700 цифрових зображень, а сама платформа об’єднує супутникові знімки, ортофотоплани та 3D-моделі. Наземні роботизовані комплекси (НРК), для яких Farsight пропонує свої карти, вже прокладають маршрути саме через DELTA. До того ж ця система є безкоштовною і охоплює понад 90% підрозділів сил оборони.

На міжнародному арені ця ніша також давно заповнена:

Заява про «відсутність конкурентів» звучить переконливо лише у випадку, якщо порівнювати дуже вузький набір фіч – наприклад, одночасну наявність VR-режиму, відсутність прив’язки до GNSS та інтеграцію з українським софтом. Але, як зазначають оглядачі Aviation Week, 3D-картографування в реальному часі – це великий і щільний ринок, де змагаються десятки стартапів.

Точність і швидкість на папері: коли цифри розходяться

Окремої уваги заслуговують публічні заяви Farsight Vision щодо ключових метрик продукту – точності обробки та швидкості аналізу. Порівняння офіційних ресурсів компанії та її інтерв’ю в профільних медіа показує суттєві розбіжності в цифрах, які наводить керівництво.

Точність ортофотопланів Параметр роздільної здатності є критичним для військових, адже від нього залежить можливість розпізнати маскування, міни чи дрібну техніку: У інтерв’ю на DOU зазначалося, що система дає точність до 3 см на піксель. Водночас у версії матеріалу зазначається інший діапазон точності – від 5 до 7 см на піксель.

Різниця між 3 см та 7 см на піксель у фотограмметрії є суттєвою: вона відповідає майже двократній втраті чіткості дрібних деталей на підсумковій 3D-моделі.

Прискорення обробки даних Схожий розкид спостерігається і в оцінці ефективності аналітичного софту. На офіційному сайті Farsight Vision вказано, що технологія дозволяє прискорити аналіз даних з дронів до 30 разів. Проте у матеріалі видання LIGA.Tech наводиться значно скромніша оцінка – прискорення аналітики у 10 разів.

Такі розбіжності в публічних показниках створюють плутанину для потенційних замовників і підживлюють скепсис експертів щодо того, якими є реальні технічні параметри системи в бойових умовах, а якими – маркетингові припущення.

Проблема закупівлі: замкнене коло чи невикористаний шанс?

За словами керівництва Farsight Vision, компанія опинилася в пастці: вона не може системно продавати свій продукт Міноборони через відсутність процедури отримання коду НАТО для суто програмного забезпечення. Як наслідок – продажі йдуть децентралізовано: через волонтерські фонди, донати, спорадичні закупівлі окремих частин та закордонні гранти.

Втім, приклад інших українських розробників свідчить про те, що процедурні глухі кути можна долати. Компанія L7 Simulators кодифікувала свій програмно-апаратний комплекс UNITS ще у грудні 2024 року, а згодом розширила сертифікацію на всю лінійку. Розробник The Fourth Law успішно кодифікував свої модулі автономності за стандартами Альянсу.

Більше того, у березні 2026 року Уряд офіційно спростив кодифікацію: скасував бюрократичну процедуру підтвердження «нагальної потреби» та дозволив виробникам самостійно затверджувати технічні умови. Farsight Vision має власний залізо-пристрій FSV Mapper, проте інформації про спроби кодифікувати його як єдиний апаратно-програмний комплекс у відкритих джерелах немає.

Фінанси, обіцянки та ШІ-бульбашка

Ситуація з оцінкою власних технологій виглядає контрастно й на тлі фінансових новин. Навесні 2026 року в інтерв’ю DOU Вікторія Яремчук гостро розкритикувала колег по ринку, заявивши, що через ажіотаж навколо штучного інтелекту інвестори часто вкладають гроші в “порожні обіцянки, а маркетинг продає технології, яких не існує.

За місяць до цієї заяви Farsight Vision закрила посівний раунд на €7,2 млн, де заявила про розробку «повного стеку автономності» для роботизованих систем. Водночас у тому ж інтерв’ю керівниця визнала: повної автономії у продуктів компанії поки немає, а система все ще потребує постійного контролю з боку людини.

Розвіддані в “хмарі”: де межа безпеки?

Найбільше запитань у експертів із кібербезпеки викликає архітектура збереження даних. Більша частина платформи Farsight Vision функціонує в хмарі. Крізь неї вже пройшли знімки й 3D-моделі понад 160 військових підрозділів.

Сама по собі «хмара» не є вироком – навіть державну DELTA дозволено розміщувати на закордонних серверах для захисту від російських ракет. Але у випадку з приватною компанією виникає низка критичних ризиків. 

Концентрація цілей: Зведення ортофотопланів і маршрутів розвідки підрозділів в одну базу створює суперціль для ворожої розвідки. Вона показує не лише позиції ворога, а й точні зони активності українських сил.

Питання юрисдикції: Материнська компанія Farsight Vision зареєстрована в Естонії, а її головний інвестор – американська Axon. Якщо дані обробляються в дата-центрах США, на них потенційно поширюється американське законодавство (зокрема право силових органів вимагати доступ до інформації). Якщо в ЄС — застосовуються європейські норми. Це створює юридичну невизначеність щодо суверенітету над українськими військовими даними.

Людський фактор та аудит: Авторизація через поштові сервіси чи Google створює ризик фішингу. При цьому відомостей про проходження платформою незалежного аудиту або атестації Держспецзв’язку (КСЗІ) у відкритому доступі немає.

Внутрішній фронт: кадрові контрасти

Окремий пласт дискусії навколо компанії розгортається в IT-спільноті. Кандидати, які проходили співбесіди у Farsight Vision, скаржаться на нестабільний найм та відмови через наявність родичів на тимчасово окупованих територіях.

Позиція самої компанії є жорсткою: керівництво відкрито заявляє, що пропонує середньоринкові зарплати і шукає ідейних людей, готових до понаднормової праці й вечірніх дзвінків з передової. У профільних спільнотах це викликало хвилю обговорень – читачі зауважують, що подібний підхід у поєднанні з можливістю бронювання працівників створює підґрунтя для перекосів у корпоративній культурі.

Farsight Vision демонструє типові хвороби венчурного mil-tech стартапу, де агресивний PR та залучення інвестицій випереджають реальну безпекову й юридичну готовність.

Заяви про «унікальність» та відсутність конкурентів є звичайним маніпулятивним маркетингом, адже ринок заповнений західними аналогами та безкоштовною державною системою DELTA. Публічні скарги на «неможливість кодифікації ПЗ» виглядають виправданням власної пасивності, адже інші розробники (L7 Simulators, The Fourth Law) успішно отримують коди НАТО, а Farsight Vision навіть не намагалася кодифікувати свій пристрій FSV Mapper.

Компанія демонструє подвійні стандарти: критикуючи ринок за «ШІ-бульбашки», вона сама плутається в метриках точності й швидкості аналізу та обіцяє «повну автономію» за відсутності готової технології. Найбільші ризики лежать у площині безпеки: збереження даних 160 підрозділів у хмарі під естонсько-американською юрисдикцією без аудиту Держспецзв’язку створює загрозу витоку розвідданих. Доповнює картину токсична кадрова політика з вимогами працювати понаднормово за середні зарплати під прикриттям «патріотичної місії».