19 червня 2025 року НАБУ та САП офіційно повідомили про викриття схеми розкрадання 231 млн гривень у закладі. Йшлося про закупівлі медичного обладнання за штучно завищеними цінами в межах глобальних контрактів на загальну суму понад 1,4 млрд гривень.

Головним фігурантом, тіньовим бенефіціаром і фактичним автором цієї схеми слідство назвало Германа Фісталя — реального керівника найбільшої групи компаній-постачальників. Протягом багатьох років клани Фісталя та його ставленики на посадах керівників НІР вибудовували систему, за якої бюджетні кошти вимивалися через ретельно прописані технічні умови, а онкохворі пацієнти сприймалися лише як джерело надприбутків.

Здавалося, що багаторічній владі тендерної мафії покладено край. Однак сьогодні, спостерігаючи за процесами всередині НІР під керівництвом гендиректора Степана Крулька, стає очевидним значно глибший і тривожніший діагноз. Це не була реформа, очищення чи перемога над корупцією. Це було класичне рейдерське захоплення державної установи. Територію зачистили під медичну імперію Костянтина Гаєвського.

Крулько впродовж восьми років обіймав посаду головного лікаря приватної клініки TomoClinic у Кропивницькому — ключового активу Гаєвського.

Імперія Гаєвського роками будувалася на простому перетині інтересів: приватизація прибутків через мережу приватних клінік, масштабна дистрибуція радіологічного обладнання та постійне освоєння державних коштів. Коли людина з такої структури очолює державний інститут-монополіст, вона не залишає приватний бізнес за порогом. Посада перетворюється на найприбутковіший паралельний бізнес.

Степан Крулько фактично запровадив у НІР модель гібридної тіньової приватизації. У цій схемі держава та платники податків несуть усі витрати: оплачують комунальні послуги величезних корпусів, купують дороге обладнання, забезпечують базові зарплати. Натомість надприбутки акумулюються та виводяться в тінь через мережу приватних менеджерів.

Виведення коштів починається з апаратної діагностики. Коли наприкінці 2025 року система запису на КТ та МРТ в інституті фактично колапсувала, утворивши безпрецедентні черги, Крулько лише розводив руками.

У медичному бізнесі штучно створена черга на державний апарат — найдієвіший інструмент тиску. Коли державний сканер «ламається» або черга на життєво необхідне обстеження розтягується на місяці, тяжкохворий пацієнт не має вибору. Його м’яко спрямовують у партнерські приватні діагностичні центри, які завжди мають вільні місця і часто пов’язані з новими керівниками НІР. Регулярно трапляються випадки, коли родичам пацієнтів прямо заявляють: безплатної хімієтерапії немає, але препарат можна «дістати» в аптеці через дорогу за завищеною ціною.

Паралельно розгортається тендерний тиск. Нова адміністрація запровадила механізм адміністративного блокування незалежних постачальників на Prozorro. Якщо несистемний учасник виграє торги шляхом нижчої ціни, його одразу заганяють у бюрократичний глухий кут: штучно блокують прийом товару, знаходять дрібні причіпки до документів, не підписують акти тижнями. Після закінчення строків поставки юридичний відділ нараховує величезні штрафи та пеню. Саме завдяки такій зачистці у лютому підряди НІР на пів мільярда гривень почали системно отримувати фірми зі статутним капіталом у кілька сотень гривень, зокрема компанія Володимира Духовича, чиї зв’язки ведуть до тіньових схем колишніх високопосадовців.

TomoClinic стала полігоном, на якому Гаєвський і Крулько відпрацювали ефективну модель комерціалізації онкології: поєднання приватних послуг і викачування бюджетних коштів через НСЗУ.

Адміністрація Крулька формує технічні завдання на закупівлі так, щоб обслуговувати державну техніку могли лише пов’язані з Гаєвським структури. Незалежних постачальників, які намагаються зайти на сервісні торги, миттєво знищують штрафами, судами та блокуванням актів. У результаті обладнання працює лише тоді, коли його обслуговують «свої» за завищеними цінами.

Другий напрямок — штучне перенаправлення пацієнтів. Інститут концентрує найскладніших хворих з усієї країни, однак державне фінансування має жорсткі ліміти. Коли державний КТ чи МРТ «раптово» зупиняється через «відсутність контрасту» або «планове обслуговування», пацієнт опиняється в глухому куті. Система м’яко, але послідовно виштовхує його в партнерські приватні центри. Найважчі та фінансово виснажені пацієнти залишаються на державному балансі, тоді як «перспективні» хворі, здатні платити за швидку діагностику та сучасне лікування, перетікають у комерційні клініки.

Третій напрямок — комерціалізація самої території інституту. Під гаслами підвищення ефективності Крулько витісняє наукові підрозділи та лабораторії, які займалися фундаментальними дослідженнями. На їхнє місце приходять комерційні аптеки, діагностичні кабінети та лабораторії, які орендують державні площі за символічну плату. Пацієнту призначають хімієтерапію, але в державній аптеці препарату «немає через затримки з договорами», натомість він завжди є в комерційній аптеці на першому поверсі.

Національний інститут раку стоїть перед загрозою інституційного занепаду. Це не просто корупційні зловживання чи управлінські помилки. Це системне руйнування державної установи під виглядом реформи. Якщо процес не зупинити через невідворотні кримінальні провадження та жорсткі санкції, країна може втратити можливість надавати якісну онкологічну допомогу на державному рівні.