Аліна Торнагі, Мінцифри та «Дія»: де наказ про призначення і чому в деклараціях вона підприємиця

19 Жовтня, 2026

6,5 року в Мінцифри, пів року в Міноборони, гучні титули, професійні біографії та статус людини, яка нібито відповідала за комунікації державних проєктів. Але коли починаєш перевіряти документи, виникають запитання: де наказ про призначення Аліни Торнагі, де її посада у штатній структурі міністерства і чому в деклараціях чоловіка вона фігурує як підприємиця, а не державна службовиця?

Історія Торнагі — це не просто питання про назву посади в резюме. Це питання про прозорість державних структур, можливий конфлікт інтересів і те, хто насправді отримує доступ до урядових комунікацій.

За твердженням автора допису, шлях Торнагі до Мінцифри був пов’язаний із її чоловіком Мстиславом Баніком, який працював у відомстві та відповідав за розвиток електронних послуг. До цього Торнагі працювала в Romlab, власником якої, як стверджується, був Банік. Тож питання про роль особистих зв’язків у її кар’єрі цілком закономірне.

Не менш цікаво виглядає історія з посадою. Торнагі публічно представляли як керівницю маркетингу та комунікацій Мінцифри й «Дії», очільницю департаменту або CMO. Назви змінювалися, але конкретного підтвердження офіційного призначення автор допису не знайшов. За його словами, немає ні відповідного наказу у відкритому доступі, ні згадки про Торнагі в оприлюдненій структурі міністерства.

Далі — декларації. Торнагі зареєстрована як ФОП із 2015 року. У деклараціях Баніка за 2019 та 2023 роки вона зазначена як дружина-підприємиця. Це саме по собі не доводить порушення закону, але породжує принципове запитання: ким вона була насправді — державною службовицею чи зовнішньою підрядницею?

Якщо Торнагі працювала в міністерстві за договорами на рекламні послуги або SMM, це одна модель співпраці. Якщо ж вона обіймала державну посаду, потрібні документи, які це підтверджують. А якщо йшлося про співпрацю її бізнесу з відомством, у якому працював чоловік, необхідно з’ясувати, чи були належним чином врегульовані можливі конфлікти інтересів.

Автор допису також посилається на штатний розпис Мінцифри за 2020 рік, у якому, за його твердженням, передбачено 250 штатних одиниць, але немає прізвища Торнагі та посад із назвами «керівниця департаменту маркетингу та комунікацій» чи «CMO “Дії”». Це ще один привід вимагати чітких відповідей і документів, а не покладатися на титули з публічних біографій.

Окремий блок запитань стосується заявленого статусу позаштатної радниці Михайла Федорова та можливого доступу до державної таємниці. Тут уже необхідно розбиратися не в гучних формулюваннях, а в конкретних фактах: чи існували відповідні повноваження, на яких підставах їх надали та чи проводилися необхідні перевірки.

У дописі згадуються статті Кримінального кодексу про шахрайство та службову недбалість. Проте називати когось винним без встановлених фактів і рішення компетентного органу було б передчасно. Саме тому потрібна перевірка, яка дасть відповіді на запитання, що виникли.

Головне тут просте: державні посади — це не красиві титули для презентацій і конференцій. Якщо людина представляє себе керівницею державного напряму, суспільство має право розуміти, на якій підставі вона це робить, які має повноваження та в якому статусі працює.

Тож питання до Мінцифри, Міноборони та відповідних органів контролю залишаються відкритими. Чи була Торнагі офіційною посадовицею? Чи працювала як підрядниця? Чи перевіряли можливий конфлікт інтересів? І чи відповідають публічні титули реальним документам?

Поки немає відповідей, ця історія потребує не піару й не відписок, а прозорого пояснення на підставі документів.